Грунти та рослинність
Для грунтового і рослинного покриву Верховинського району характерна висотна ландшафтна диференціація. Материнськими породами грунтоутворення району слугують елювіальні продукти вивітрювання пісчаників і аргелітів. Вздовж річкових долин грунти формуються на алювіальних і делювіальних відкладах в умовах вологого помірного клімату і лісової рослинності. Поскільки основні грунтоутворюючі фактори – клімат і рослинність – підпорядковуються закону вертикальної зональності, грунтовий покрив теж міняється зі зміною висоти. На території району виділяють три типи грунтів:
- бурі гірсько-лісові грунти, що сформувалися під пологом ялиново-букових та чистих ялинових лісів на висотах від 600 до 1350 метрів над рівнем моря. Вони характеризуються великим вмістом органічних речовин (гумусу) та великою кислотністю;
- гірсько-підзолисті, що є продуктами вивітрювання осадкових порід, а також продуктів руйнування льодовикових відкладів, які представлені нагромадженням каміння (моренного матеріалу). Вони найбільш характерні для абсолютних висот від 1350 до 1850 метрів;
- гірсько-лукові грунти, які займають високогір’я Чорногори в межах альпійського поясу від 1850 метрів над рівнем моря і вище;
Відповідно до такого розприділення грунтів сформований і рослинний покрив території району, строкатість, якого обумовлена ще й рельєфом і кліматичними особливостями. Він визначається слідуючими поясами в залежності від розташування місцевості над рівнем моря: лісовим, субальпійським і альпійським.
Найбільш розповсюдженим серед них – лісовий – охоплює більше 90 % території району. На Верховинщині, як і в Українських Карпатах вцілому ліси покривають дві третини території району. На висотах від 450 до 600 метрів над рівнем моря переважають широколистяні букові та частково мішані буково-ялинові ліси. Вони характерні для найнизькогірнішої частини району, що простягнулася смужкою від с. Розтоки долиною Черемошів в різних напрямків до с. Стебні (по Білому Черемошу) та смт. Верховина (по Чорному Черемошу). Головними лісоутворюючими породами цього поясу крім бука лісового є граб, в’яз, клен, вільха, явір, липа, береза та інші широколистяні породи дерев. Вище, на висотах від 600 до 1350 метрів вже переважають мішані смереково-букові та ялицево-смереково-букові ліси (на нижньому рівні) та чисті ялинові (в верхній частині). Тут повсюдно переважає ялина європейська, вона займає майже половину всіх площ в Карпатах, які зайняті лісом, що складає півмільйона гектарів. З кущів в лісах зустрічаються вовчі ягоди, малина, жимолость, шипшина, а з ліан тільки плющ. Трав’янистий покрив в лісах, де переважає смерека та ялиця представлений слабо з-за великої затіненості. Тут зустрічаються черемша (ведмежа цибуля), підсніжник, вівсянниця та деякі інші види.
Унікальним для Верховинщини є те, що в одному з урочищ Чорногори можна помилуватись справжніми карпатськими кедрами. Саме так в народі називають сосну кедрову європейську. Це дуже рідкісний вид сосни, який в Карпатах можна зустріти тільки в деяких місцях. Одне з таких місць – це і є урочище Кедроватий, що на північно-східних схилах славнозвісної Чорногори. Це дерево доживає до 700 років і в Європі зустрічається крім Карпат хіба що в Альпах.
На абсолютних висотах 1300-1400 метрів проходить верхня межа лісу, після якої починається субальпійський рослинний пояс. З-за суворих кліматичних умов, які є крайніми для деревостанів тут сформувалась перехідна зона між лісовим і альпійським поясами. Субальпійський пояс представлений на території району тільки в Чорногорі та Чивчинах. В ньому переважають чотири представники флори: це гірська сосна (сосна муго) або як ще її назавають місцеві жителі жереп, вільха зелена (лелеч) , ялівець сибірський та балкано-карпатський ендемік рододендрон східнокарпатський. Разом з приполонинськими лісами ці рослини виконують надзвичайно важливу захисну роль водорегуляції, захисту ґрунтів від ерозії, а ліси захищають від сніговалів, обвалів та зсувів. Зокрема гірська сосна насуваючись на скельно-кам’янисті розсипи, сприяє формуванню грунтів. Чагарники полосами простягаються на висотах 1400-1700 метрів. Вище цієї висоти сосна муго створює невеличкі окремі острівки серед просторих альпійських лук які починаються на цих висотах і займають все високогір’я аж до вершин двохтисячників. Над криволіссям гірської сосни і на крутих схилах північної експозиції сконцентровані угрупування рододендрона східнокарпатського і аркто-альпійської формації наскельниці лежачої. Блискучі темно-зелені листочки рододендрона створюють в зарослях суцільний килим. Особливо живописний він в червні, коли рододендрон цвіте яскраво пурпуровими квітами. В районі гори Піп Іван (2026м) угрупування цього ендеміка займають величезні площі, що робить гору надзвичайно привабливою в першій половині літа. Завдяки рожево-пурпуровим, надзвичайно красивим квітам цей вид рододендрону називають альпійською трояндою. Його угрупування підлягають охороні як релікти третинного періоду. Поряд з рододендроном зустрічаються зарослі чорниці (афин) та брусниці (гогідз). Ягоди цих рослин є чи не найулюбленішим десертом для місцевих жителів.
Нерідко в субальпійському поясі можна зустріти рідкісні родіолу рожеву (золотий корінь), тирлич жовтий та тирлич крапчастий. Ці рослини мають унікальні лікувальні властивості. Першу з них називають ще карпатським жень-шенем за чудодійні властивості відновлення функцій людського організму при перевтомі та упадку сил. Тирлич, який гуцули називають джінджурою, допомагає при хворобах шлунку і травних шляхів як сильний глікозид.
Від висоти 1850 метрів в Чорногорі починається альпійський пояс рослинності. Ні дерев ні кущів тут вже немає. Тут панують представники аркто-альпійської флори: наскельниця лежача, вівсянниця приземиста, ситник трьохроздільний, осока вічнозелена, ломикамінь живучий, зарослі брусниці та інші альпійські види.
На одній з чорногірських вершин в межах Верховинського району в червні можна зустрітися з дивною рідкісною і унікальною квіткою, яку французи називають альпійською зіркою, італійці – срібною квіткою скель, українці – шовковою косицею, а австрійці – едельвейсом. Так, це білотка альпійська. Щоправда, побачити едельвейс, що зростає на урвищах, та й то дуже рідко, щастить далеко не кожному.
Ось такий дивовижний і унікальний рослинний світ Верховинщини.