Охорона природи

Навряд чи знайдеться хоча б одна людина в світі, яка б ніколи не милувалась природним краєвидом, не бажала б поринути у затишну прохолоду лісу, різнобарв’я лук, прозорість озер і річок, не згадувала і не носила в собі протягом всього життя відчуття прекрасного від спілкування з природою.

Але як не безмежні Карпати так і не безмежні їх природні ресурси.
Унікальні природні багатства району і всіх Українських Карпат потребують охорони. Найбільше це стосується флори і фауни.І держави, яким колись належали ці прекрасні гори завжди піклувались про збереження їх природи.

Ще в 1968 році три масиви Українських Карпат були взяті під охорону. Тут був створений Карпатський державний заповідник, один з лісництв якого - Високогірненалежало Верховинського району. А в 1980 році з метою збереження унікальних для Центральної Європи природніх ландшафтів, що відзначаються багатим генофондом, наявністю рідкісних пралісових екосистем і значним рекреаційним потенціалом, а також сприяння підтриманню екологічного балансу в регіоні на площі 50,3 тисячі гектарів був створений перший на той час в Україні Карпатський національний природний парк. У Верховинському районі до нього ввійшли Чорногірське та Бистрецьке лісництва, площею відповідно 2366 та 2641 гектарів а Високогірне, яке зараз охоплює площу 2063 га.,набуло статусу заповідного в КНПП. Таким чином загальна площа територій Карпатського КНПП на території району становить 7 тис.га., що складаємайже 14% від загальних площ КНПП.

Територія парку охоплює надзвичайно цінні з ландшафтно-екологічної, ботаніко- і зоогеографічної та природоохоронної точок зору гірської екосистеми в найвищому секторі Українських Карпат. Тут зосереджено 240 ендемічних видів і підвидів рослин, тобто 6,5 % усієї карпатської флори, яка нараховує близько 2700 видів.А 72 види представників рослинного світу Верховинського району занесенні до Червоної книги України. Наведемо перелік тільки двох десятків цих, які найбільш відомі в народі. Це:

• сосна кедрова європейська, карпатський кедр (Pinus cembra L.)
  
• модрина польська (Larix polonica Racib.)
  
• білотка альпійська, шовкова косиця (Leontopodium alpinum Cass.)
  
• сон білий (Pulsatilla alba Reichenb)
  
• родіола рожева, золотий корінь (Rhodiola rosea L.)
  
• всі види тирличу (Gentiana): жовтий (lutea L.), крапчастий (punctata L.), роздільний (laciniata Kit.), безстебловий (acaulis L.), весняний (verna L.),вирізаний (excisa C.)
  
• арніка гірська (Arnica montana L.)
  
• рододендрон східнокарпатський (Rododendron kotschyi Simonk)
  
• дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala L.)
  
• дзвоники карпатські (Campanula carpatica Jacg.)
  
• айстра альпійська (Aster alpinus L.)
  
• цибуля ведмежа, черемша (Allium ursinum L.)
  
• білоцвіт весняний (Leucojum vernum L.)
  
• підсніжник звичайний (Galanthus nivalis L.)
  
• шафран Гайфеля, крокус (Crocus heuffelianus Herb.)
  
• любка дволиста (Platanthera bifolia L. Rich)
  
• перстач прямостоячий, калган (Potentilla erecta L.)

Багато з цих рідкісних представників рослинного світу Карпат мають унікальні лікувальні властивості. Це і родіола рожева, і тирличі: жовтий та крапчастий, і арніка гірська, і калган. Деякі – є дуже рідкісними:білотка альпійська (едельвейс), кедрова сосна європейська, дріада восьмипелюсткова і ін. І майже всі види є ендемічними.

Не менше потребує охорони і тваринний світ Українських Карпат. Близько тридцяти видів карпатської фауни вже опинились під загрозою зникнення і теж занесені до Червоної книги України. Тільки короткий перелік деяких видів здивує читача тим, що ці тварини ще водяться в карпатських лісах високогірних луках.

Це серед ссавців: рись лісова (Lynx lynx Linnaeus, 1758), кіт європейський (Felis silvestri Schreber, 1777), видра річкова (Lutra lutra Linnaeus, 1758), борсук (Meles meles Linnaeus,1758),норка європейська (Mustela lutreola Linnaeus,1758) та горностай (Mustela erminea Linnaeus,1758); серед земноводних і плазунів: тритон карпатський (Triturus montandoni Boulender, 1880), тритон гірський (Triturus alpestris Laurenti, 1768), саламандра плямиста (Salamandra salamandra Linnaeus,1758), та мідянка (Coronella austriaca Laurenti, 1768);

серед риб: форель струмкова (Salmo trutta morpha fario), та дунайський лосось (Hucho hucho hucho Linnaeus,1758).

А найбільша  кількість в Червоній книзі представників класу птахів. Надзвичайно рідко зустрічаються на території причорногірських лісництв: чорний лелека (Ciconia nigra Laurenti,1768), беркут (Aguila chrysaetos Linnaeus,1758), сокіл-сапсан (Falco peregrinus Tunstall, 1771), малий підорлик (Aguila pomarina C. L. Bregm, 1831), глухар (Tetrao urogalus Linnaeus,1758), пугач (Bubo bubo Linnaeus,1758), волохатий сич (Aegolius funereus Linnaeus,1758), сова довгохвоста (Strix uralensis Pallas, 1771) та інші зникаючі птахи.

Але зберегти дивовижну природу цього незвичайного гірського куточка в самому центрі надто цивілізованої Європи можна буде тільки тоді – коли будуть зламані старі стереотипи мислення по відношенню до природи як місцевих жителів цього чудового краю так і туристів, потік яких в Українські Карпати з кожним роком неупинно зростає.