Йордан в снігах вище коліна.

січень 2007

Завершальне Різдв’яне свято -  Водохрестя не довелось відсвяткувати в церкві та на освяченні води гірським рятувальникам Карпат. І не тільки тому, що в ніч на 19 січня західними областями України пронісся могутній циклон, який в Європі нарекли Кирилом.

Напередодні 18 січня молодий Білоруський спортсмен, боксер, майстер спорту, член Національної збірної Білорусі і що цікаво з таким же ім’ям – Кирил Маркевич пропав в горах відлучившись пофотографувати пейзажі зі спортбази „Заросляк”, де його команда проходила учбово-тренувальний збір.

Хлопець після першого тренування пообідав і переодягнувшись з спортивного одягу в цивільний о 15 годині пішов на полонину Пожижевська сфотографувати вершину Говерли.

Не дивлячись на зникнення свого товариша колеги по команді сповістили тренера  про зникнення хлопця тільки пізно ввечері, а значить рятувальники були змушені починати пошуки практично вночі. Старенький УАЗик пробивався до спортбази  „Заросляк” довго, вся дорога була перегороджена поваленими смереками. До того ж вся місцевість була обезструмлена, ніде не працювали телефони. Нічні пошуки результатів не дали і наступного дня крім ворохтянських рятувальників по тривозі були підняті рятувальні підрозділи міста Яремче та селища Верховина. Зважаючи на складність ситуації і утруднені внаслідок поганої погоди пошуково-рятувальні роботи до прочісування прилеглих закарпатських територій були підняті рятувальники Ясіньського та Говерлянського гірських пошуково-рятувальних пунктів.

За повний день пошуків майже три  десятки гірських рятувальників прочесали всі прилеглі до урочища Заросляк території, де зазвичай знаходили заблукалих тут туристів. Не дивлячись на багаточисленні сліди на снігу знайти Кирила не вдалося. І тільки ввечері в радіоефір поступило повідомлення, що якийсь заблукалий турист прибився до прикордонної застави в закарпатському селі Богдан. Після уточнення інформації вияснили що той турист і є білорусом Кирилом Маркевичем.

Як дев’ятнадцятирічний хлопець в джинсах і в неутепленій курточці вийшов на самий верх хребта Чорногори  і спустився в бік Закарпаття ще дотепер рятувальникам не зрозуміло, адже цей шлях як для зими надто важкий і під силу тільки добре підготовленій та досвідченій туристській групі.  До того ж тієї ночі ураганний вітер 40 -45 м/сек. виривав з корінням столітні смереки, здіймав масивні дахи з будівель. Такого в цій місцевості  не було ще від грудня 1974 року.

Отримавши остаточну інформацію що хлопець живий раділи всі: і члени команди білорусів, і адміністрація спортбази і звичайно самі рятувальники. На цей раз сувора Чорногора не змогла забрати юнацьке життя, але чи так буде завжди?

Василь Кобилюк
командир 2-го взводу
Івано-Франківського гірського
пошуково-рятувального загону